Право на робітничий протест проти влади капіталу. Або капіталісти проти криворізьких шахтарів

24.05.2021

7 травня 2021 Жовтневий районний суд Кривого Рогу визнав дії вісьмох гірників Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК), які у вересні 2020 відмовились підніматися на поверхню після зміни, «неправомірними».

Позов до суду подав менеджмент Публічного акціонерного товариства КЗРК, бенефіціарами якого є представники великого капіталу Р. Ахметов та І. Коломойський.

Рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, поки не відбувся розгляд справи у апеляційній інстанції.

До вашої уваги міркування щодо позиції шахтарів у апеляційному оскарженні рішення Жовтневого райсуду.

  1. Як зазначено у рішенні суду: «Метою звернення до суду для ПАТ «КЗРК» є з’ясування правової природи дій відповідачів та їх вчинення із дотриманням встановленого порядку».

Тобто, власники хочуть отримати прецедентне рішення суду, яке б давало можливість капіталу оголошувало будь-який протест робітників на своєму робочому місці проти низьких зарплат та неприйнятних умов праці (як у випадку протестів на КЗРК), неправомірним. Аби мати можливість надалі переслідувати протестуючих робітників у кримінальному порядку.

  1. Конституція України передбачає два види соціального і громадянського протесту.

Перший – страйк, визначений ст. 44 Конституції:

«Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону».

Закон «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», який, власне, і визначає порядок здійснення страйку, виписаний таким чином, що трудящі практично не можуть легально провести страйк.

Наприклад, щоб провести збори робітників, які мають оголосити страйк, потрібна згода власників на ці збори.

Цей факт чудово відомий, зокрема, криворізьким металургам з «Арселору» (колишня Криворіжсталь, нині належить транснаціональному капіталу), які змушені були задля підвищення зарплат вдаватися до інших форм протесту, ніж офіційний страйк. Наприклад, до «італійського страйку». Тобто, до законних форм протесту, не пов’язаних із законом «Про порядок вирішення трудових спорів…».

Тому гірники КЗРК і не оголошували страйк, а вдалися до інших форм протесту, коли у вересні 2020 вдалися до такої відмови підніматися на поверхню. Такий протест широко використовувався і використовується шахтарями у тих країнах, де робітники не можуть захистити свої права відповідно до законодавства, яке захищає класовий інтерес власників.

3. Конституція України гарантує право на мирний протест.

Стаття 39 Конституції встановлює:

«Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».

Мирні зібрання, гарантовані до того ж ст. 11 європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, це інший вид соціального і громадянського протесту, ніж страйк.

Спеціального закону, який би регулював порядок проведення мирних зібрань в Україні не існує. Не існує такого спеціального закону насамперед через протести громадянського суспільства України, яке виступило проти того, аби держава, яка представляє інтереси правлячих класів, регулювала, яким чином пригноблені соціальні групи українців могли протидіяти цьому пригнобленню.

Таким чином, стаття 39 Конституції України є законом прямої дії, законом вищої юридичної сили, ніж будь-який інший закон. В тому числі, закон «Про порядок вирішення колективних трудових спорів…» та «Гірничий закон України».

4. Суд невірно визначив акцію протесту шахтарів КЗРК як «незаконний страйк».

Адже жодних дій до оголошення страйку відповідно закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів…» робітники не здійснювали.

Вони скористались свободою і правом мирних зібрань, гарантованих ст. 39 Конституції України та ст. 11 Євроконвенції.

5. Гірники КЗРК провели свій протест у відповідності до Конституції України.

Згідно ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно і проводити збори. Заборонити їм це робити може лише суд і лише відповідно до закону. І лише якщо це необхідно у демократичному суспільстві, як про це говорить ст. 11 Євроконвенції.

Гірники шахти «Октябрьская», яка належить до КЗРК, провели мирне зібрання, право на яке гарантується ст. Конституції України та ст. 11 Євроконвенції.

Обмежити право на проведення такого зібрання може лише суд. Жодного судового рішення про заборону такого зібрання не було.

Тому робітники мали право зібратися і провести акцію протесту, яка, згідно Конституції, яка є законом прямої дії, не може обмежуватись тривалістю та місцем проведення. Бо ст. 39 Конституції, закон прямої дії, не містить жодних обмежень щодо тривалості та місця проведення мирних зібрань.

Отже, ніяких судових заборон акції протесту гірників не було, тому вона є ПРАВОМІРНОЮ.

А якби суд і розглядав питання про обмеження права на мирне зібрання шахтарів КЗРК (не розглядав, бо позову такого не було ні від менеджменту КЗРК, ні від міськради Кривого Рогу), то він міг би встановити такі обмеження виключно відповідно до ЗАКОНУ, та якщо такі обмеження необхідні у демократичному суспільстві (ст. 11. Євроконвенції).

6. Гірничий закон України не обмежує право гірників на протест на робочому місці.

Єдиний закон, який би міг обмежити право гірників на протест у шахті – Гірничий закон України.

Але обмеження, які він встановлює, це обмеження ст. 42 цього закону: «У підземних виробках проводити страйки та голодування забороняється».

Оскільки акція протесту гірників КЗРК у вересні 2020 не є ані страйком, ані голодуванням, судове обмеження на проведення такої акції протесту (якби такий суд відбувся) було б навіть теоретично не можливе.

Окрім того, заборона проведення акції протесту з вимогами підвищення зарплат та гідних умов праці (Держпраці України визначило сотні порушень умов праці на КЗРК) є неможливою у демократичному суспільстві.

7. Думаю, що така правова позиція, яка полягає у тому, що протест криворізьких гірників є соціальним та громадянським протестом, гарантованим Конституцією України та європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і є необхідним у демократичному суспільстві, буде вирішальною у розгляді рішення Жовтневого райсуду Кривого Рогу у апеляційній інстанції.

І це рішення райсуду буде скасоване.

Текст рішення Жовтневого райсуд Кривого Рогу про визнання протесту гірників “неправомірним”:

Інші статті автора:

Поділитися посиланням: