День гідної праці. До робітників України

06.10.2021

21 вересня 2021 Рада ухвалила у першому читанні законопроект про «дерегуляцію трудових відносин». Законопроект передбачає значне скорочення прав робітників та позбавлення профспілок можливостей захисту трудящих. У разі остаточного ухвалення, закон «про дерегуляцію» надаватиме власникам підприємств практично такі ж можливості, які мали наглядачі на плантаціях.

Відбувається все це у руслі ринкових реформ та в інтересах як національного, так і транснаціонального капіталу. Натомість трудящі українці перетворяться на безправну і дешеву робочу силу.

У цивілізаційному розвитку Україна швидко повертається на 150 років назад, у ті часи, коли Франко писав «Борислав сміється», а Коцюбинський – «Fata morgana”.

Українські робітники не раз протестували проти такого стану речей. Криворізькі металурги і гірники, шахтарі Донбасу та Львівсько – Волинського басейну, харківські та київські транспортники, машинобудівники Сум і Кременчука, медики та освітяни, не раз проводили акції протесту. І іноді досягали часткового виконання своїх вимог.

Українські профспілки не раз виводили десятки тисяч робітників на вулиці Києва, щоб продемонструвати своє обурення. І зараз, 7-го жовтня, у всесвітній День гідної праці, профспілки проводять попереджувальну акцію проти антиробочих законів Ради і за збільшення мінімальних зарплат і пенсій, за виплату заборгованості з оплати праці та за доступну ціну на газ. Вимоги, відверто кажучи, часткові і не загрожують владі, яка знищує права робочих людей.

Проте важливо, аби на акцію вийшли маси трудящих по всій Україні. І влада тоді змушена буде піти на поступки.

Але нам також треба розуміти, що навіть коли профспілки доб’ються поступок від уряду, за деякий час доведеться збирати нову акцію протесту.

Бо в Раді є багато партій, але всі вони представляють інтереси капіталу. І вони таки рано чи пізно проголосують закон про «дерегуляцію». В уряді багато міністрів, але всі вони є ставлениками капіталу. І вся їх діяльність полягала і буде полягати у знищенні соціальних прав українських трудящих в інтересах ринку і капіталу. Ми мали вже не одного президента, але всі вони були і є слугами своїх олігархів та суб’єктів зовнішнього управління Україною.

Робітники можуть досягти і вже добиваються часткових перемог у боротьбі за свої права. Але усі гілки влади попри це не припинять строчити антисоціальні закони, постанови, накази та судові рішення. Не припинять земельну, медичну та освітню «реформи».

Бо для будь-якої ринкової економіки головне – прибуток власників. І, маючи політичну владу, вони будуть використовувати її для збільшення прибутків, оптимізації податків і мінімізації витрат (в т.ч. і заробітної плати). Соціальні права і стан робітників будуть все більше і більше погіршуватись, до при владі буде капітал у всій множині його політичних партій, провладних чи опозиційних, у всій множині його міністрів і президентів.

Поки струмки протестів з частковими вимогами не зіллються в одну велику ріку із загальним гаслом:

+ Заміна уряду капіталу на уряд трудящих.

+ Припинення «ринкових реформ» і початок соціальних змін.

І, зрештою, зміна Системи соціальних, економічних та політичних відносин.

Інші статті автора:

Поділитися посиланням: