ЗАЯВА ГРУПИ ЧЕРВОНІ

17.09.2020

В УКРАЇНІ РОЗПОЧАЛИСЯ ШИРОКІ РОБІТНИЧІ ПРОТЕСТИ

3 вересня 29 шахтарів шахти Октябрьская, яка належить до Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК), відмовились підніматися на поверхню. Вони вимагають підвищення зарплат, збереження пільг працівникам із шкідливими умовами роботи та звільнення некомпетентного менеджменту.
КЗРК нині приватизоване підприємство, акції якого належать олігархічним фінансово-промисловим групам МЕТІНВЕСТ (бенефіціар Ренат Ахметов) та ПРИВАТ (Ігор Коломойський).
За кілька днів протест поширився: 393 робітники КЗРК залишились у шахтах. А на поверхні Кривого Рогу розпочалися масштабні акції гірників.

8 вересня робітники Бердянського морського торгового порту (БМТП) провели демонстрацію з вимогами відставки директорату підприємства.

За рішенням Вищого антикорупційного суду розпочато розслідування про доведення колишнім керівництвом міністерства інфраструктури (міністр В. Омелян) до банкрутства БМТП з метою подальшої приватизації порту. Попри це директорат БМТП продовжив політику попереднього міністерства та анонсував звільнення 58% робітників.
10 вересня у місті Рені 9 робітників заварили себе у резервуарі паливно-мастильних матеріалів і висунули вимогу виплатити їм заборгованість із зарплати за 2,5 місяці роботи у шкідливих умовах.
14 вересня зупинили роботу триста робітників Сумського трубного заводу. Вимога – виплата зарплати за три місяці. Власники заводу заборгували їм 30 млн грн.

Цей завод, збудований за радянських часів, нині приватизований. Власник – кіпрська компанія “ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД”. Кінцевий бенефіціар – Володимир Лук’яненко.

Боротьба українських робітників за свої права в умовах ринкових «реформ», які проводять численні президенти і уряди України, зараз набуває все більшого розмаху. Вимоги трудящих стають більш наступальними. В ситуації, коли ні власники, ні влада не чує робітників, вони вдаються до все більш радикальних дій.
Сусупільство вже не сприймає офіційну пропаганду про те, що приватизація та ринкова економіка призведе до зростання добробуту. Єдиний мотив приватних власників – власний прибуток. Часто за рахунок зменшення видатків на робочу силу та заробітну плату. Це відчули на собі робітники Кривого Рогу, Сум, Бердянська та багатьох міст України.

Приватизація, деіндустріалізація, знищення науково-технічного потенціалу України в інтересах національного та транснаціонального капіталу – за рецептами МВФ та ЄС та на вимогу наших фінансово-промислових груп – вже призвела до перетворення України у країну з дешевою робочою силою, сировинний придаток та ринок збуту.
Але піднімається натруджена рука українського робітничого класу, який не згоден миритися з таким станом речей.

Та навіть досягнення своїх вимог у результаті конкретного страйку не змінять ситуацію принципово. Капіталісти й далі будуть максималізувати прибутки за рахунок мінімалізації витрат на робочу силу.

Ми всіма можливими засобами підтримуємо боротьбу українських робітників за свої трудові права.

Ми певні, що принципове вирішення робітничих вимог можливе тоді, коли ми перейдемо від часткових вимог до спільних вимог зміни капіталістичної системи.

Бо Україні потрібні соціальні зміни, а не ринкові «реформи».

Поділитися посиланням: