Позиція Червоних щодо політичних репресій в Україні

17.05.2021

Ми уважно спостерігаємо за подіями навколо лідера найпопулярнішої опозиційної партії в Україні, Віктора Медведчука, якому прокуратура висунула звинувачення у державній зраді.

Політичні репресії – не новина ані в Україні, ані в наших сусідів.

Лідерів опозиції переслідували і за Кучми, і за Януковича.

За Порошенка була де-факто заборонена Комуністична партія України. Набули системного характеру репресії, фізичне насильство, погрози, цькування громадян України, які мають ліві, антивоєнні, антифашистські погляди.

Тепер, за Зеленського, репресії торкнулися й парламентської опозиції.

Чинний президент, так само, як і його попередники, використовує вибіркове правосуддя і прикриває політичні репресії лицемірною риторикою «деолігархізації».

Ми переконані, що боротьба з олігархами, має бути спрямована не на одну якусь особу, тим паче опозиціонера, а проти капіталістів як класу.

Адже поява олігархів – неминучий результат капіталістичної соціально-економічної системи.

Чи побачимо ми кримінальне переслідування Петра Порошенка за всі його злочини?

Навряд чи. Адже за нього горою стане націоналістичне “громадянське суспільство”, чиїм забаганкам завжди Зеленський потурає.

Чи побачимо переслідування найбільшого багатія країни Ріната Ахметова, який усе більше впливає на економічний курс уряду Зеленського – Шмигаля?

Чи наважиться Зеленський зачепити Віктора Пінчука, американського улюбленця серед українських олігархів, який перерахував десятки мільйонів доларів, викачаних з України, у передвиборчий фонд кандидатів у президенти США?

Чи переживати зараз слід лише тим олігархам, чиї інтереси на даний момент зіткнулися з інтересами західних патронів нашої країни?

Ми вважаємо, що це риторичні питання.

Нинішні події навколо Віктора Медведчука – це не деолігархізація.

Це лише ще один з випадків політичного переслідування опозиції, яка на цей раз перейшла дорогу інтересам західного капіталу, самому Зеленському, та викликає лють у наших рідних «лібералів» та нацистів.

В основі своїй це – конфлікт транснаціонального капіталу і українських олігархів.

Олігархи створюють “непрозорі”, тобто незрозумілі та ризиковані для транснаціонального капіталу правила експлуатації України, її надр та її народу.

Частина олігархів намагається адаптуватися до зовнішньої залежності України та інтегруватися до транснаціональної еліти. Аби не чіпали їх та їхні награбовані статки, вони продають себе як “незамінних” у справі стримування російської загрози, у якій Україна є лише інструментом проти Росії.

Інша ж частина олігархів, у тому числі Медведчук, йдуть шляхом критики зовнішньої залежності України і представляють себе як національну буржуазію.

Це також і конфлікт всередині правлячого класу України.

Для Зеленського та союзних і з ним олігархів швидке зростання рейтингу партії Медведчука створило загрозу.

Зеленський, який не справдив надії українців на встановлення миру та відновлення громадянських прав, втрачає усе більше тих виборців, які два роки тому проголосували за нього.

Однак, до найближчих виборів в Україні ще три роки, а от від останніх виборів у США  минуло небагато часу. Тому, схоже, що не внутрішньоукраїнські чвари стали приводом інкримінації Медведчуку порушень кількарічної давнини саме зараз.

Після численних доказів зовнішнього мікро-менеджменту України – вимог послів G7, МВФ, американських та європейських чиновників призначити/зняти тих чи інших чиновників, прийняти/скасувати той чи інший український закон, тиску на роботу державних органів – просто несерйозно думати, що США не грають жодної ролі у розгортанні політичних репресій в Україні.

Посольство США першим привітало незаконне закриття телеканалів Медведчука. Зеленський щонайменше намагається завоювати прихильність Байдена, показати, що він теж “свій” та йде на символічні “антиросійські” кроки, аби здобути статус найулюбленішої дружини білого пана.

Влада Зеленського хоче подати Медведчука як “інструмент російського впливу”. Але усі його особисті зв’язки з Путіним не грають жодного реального значення, бо наше “громадянське суспільство” готове розіп’яти кожну публічну персону, яка висловлюється проти зовнішньої залежності України, за мир на Донбасі, за нормалізацію стосунків з Росією, за нейтралітет нашої країни, за відновлення громадянських прав і політичних свобод, які порушені «декомунізаційним» та націоналістичним законодавством.

Саме тому, чудово усвідомлюючи, ким є Віктор Медведчук, ми не збираємося займати страусину конформістську позицію і робити вигляд, що це “розбірки олігархічних кланів”, які для лівих не мають жодного значення.

Переслідування Медведчука – це ще один крок у обмеженні політичного плюралізму у нашій країні.

Воно створює загрозу для всіх опозиційних політичних партій, громадських організацій, журналістів, які критикують політику Зеленського, зовнішню залежність України та націоналістичне “громадянське суспільство”.

Переслідування парламентської опозиції – загроза для всіх тих, хто виступає за мир, за відновлення громадянських прав українців та за незалежну соціальну Україну.

Тому ми закликаємо українських правозахисників, лівих, соціальних, антивоєнних та антифашистських активістів спільно виступити проти політичних репресій в Україні.

Ми не можемо сподіватися на “міжнародну громадськість”. Бо на відміну від переслідування опозиції у Росії чи Білорусі, вона тільки шукатиме лицемірні виправдання для репресій у “проросійськості” і олігархічності Медведчука.

Ліві мають піднімати голову, об’єднуватися з однодумцями, організовуватися і захищати свої ідеї та політичні права проти компрадорського уряду, націоналістів та імперіалістів.

He ждіть рятунку не від кого:

Ні від богів, ні від царів!

Позбудеться ярма тяжкого

Сама сім’я пролетарів.

Поділитися посиланням: